ФЕОДОСІЯ

ПАРАФІЯ УСІХ СВЯТИХ

Одесько-Симферопольська Дієцезія

РИМО-КАТОЛИЦЬКА ЦЕРКВА В УКРАЇНІ

The Roman Catholic Church in Ukraine

Головна

Відеогалерея

 

 ІСТОРІЯ ПАРАФІЇ

Історичний опис міста

  Крим, в якому знаходиться Феодосія - це земля багатьох релігійних конфесій, а саме: православних, католиків, протестантів різних відгалужень, а також мусульман. В перші роки християнства на Крим були зіслані римськими імператорами папа св. Клементій та папа св. Мартин. В Криму також, згідно з легендою прийняв хрещення св. Володимир - князь Київської Русі. Після місійної діяльності святих Кирила та Мефодія серед слов'ян, віру на Руських землях, а також в Криму, розповсюджували як православні так і римо-католики. Феодосія - одне з найдавніших міст Європи: місту вже більше 2500 років. В Європі з нею можуть змагатися за давниною хіба що Афіни та Рим.

Ще до античного періоду, за висновком вчених, на території нинішньої Феодосії існувало селище місцевих жителів із назвою Ардабра або Ардавда, - "Місто Семи Божеств (Світил)". У VI столітті до Різдва Христового до цих берегів прибули на судах-триремах, завантажених товарами, купці-мореплавці з давньогрецького міста Мілет. Вони заснували тут факторію (поселення), назвавши її Феодосією, в перекладі з грецького означає "та, що дана Богом". Досить швидко факторія перетворилася на невеликий, типовий грецький поліс (самостійне місто-держава), великий торговий центр, який незабаром став суперником Пантікапею, столиці Боспорського царства. Мешканці Феодосії міцно співпрацювали з місцевими племенами, які віддавна проживали в Криму, а саме зі Скіфами, з якими вели торгівлю. Розвитку Феодосії сприяло вдале її розташування - на перехресті торгових шляхів.

У 355 році до Різдва Христового, в результаті тривалої боротьби Феодосію захопив боспорський цар Левкон I. Місто увійшло до складу Боспорської Федерації, яка знаходилася на Керченському півострові зі столицею в Пантикапеї (тепер Керч), але й після цього залишалося значним торговим портом; через Феодосію Боспор експортував хліб й інші товари в метрополію. В І ст. до Різдва Христового Феодосію було зруйновано вщент Державою Скіфів. В IV ст. антична Феодосія була знищена під час нашестя гунів. У подальші століття життя ледве жевріло в цьому колись багатому місті. В 1204-1206 роках на узбережжя Феодосії припливши Генуезці, почали відбудовувати знищене місто греків, що одержало назву Кафа. Протягом двох століть вони володіли цим містом і зробили його наймогутнішим опорним пунктом Генуї на півострові, адміністративним, торговим і опорним пунктом усіх своїх кримських володінь, що простягалися від Феодосії до Балаклави. Завдяки ним, у Феодосії, а потім і по всьому Криму почалася розповсюджуватись католицька віра. Під час їхнього перебування тут було 17 парафій і декілька монастирів. На початку ХІІІ ст. Римо-Католицька Церква у Феодосії мала своїх єпископів, один із них був францисканцем.

У XIV-XVстоліттях генуезці, побоюючись набігів татар, оточили місто могутніми, до 12м. заввишки й 2,5 м. завтовшки, мурами із безліччю башт, викопали перед фортечними спорудами глибокий рів, звели цитадель. Фортеця ця сильно постраждала від воєн і часу; до наших днів збереглися лише окремі розрізнені ділянки, що майже загубилися в сучасній забудові, й не дають повного уявлення про ціле. Про минулу міць Кафинської фортеці, її розміри, взаємозв'язок окремих ділянок, про велич Кафи можна судити лише по фрагментах, що збереглися, за археологічними даними та з літературних джерел. Кафинська фортифікаційна система складалася з двох частин, двох ліній оборони - зовнішньої (в її межах було розміщене місто) і внутрішньої - цитаделі. Оплот всієї цієї системи - цитадель складалася з Консульського палацу, казначейства, резиденції латинського єпископа, будівлі суду з в'язницею під нею та балконом для оголошення консульських постанов. Тут же були контора для перевірки ваги і стягнення мита, склади та крамниці. Жодна з цих споруд не збереглася - залишилися лише згадки про них у письмових джерелах. Проте час пощадив могутні, десятиметрової висоти стіни цитаделі, уламок воріт і три башти цитаделі - Криско, Климента VI і Докову (колись цих башт було 12). З Кафою безпосередньо пов'язана одна з трагічних подій в історії Європи - епідемія чуми в 1347-1351 роках, що увійшла до історії під назвою "Чорна смерть".

У 1346 році серед золотоординських військ хана Дженібека, які вели облогу Кафи, спалахнула чума, що забирала життя багатьох тисяч воїнів. Татари, будучи неспроможними оволодіти фортецею, за допомогою катапульт стали закидати трупи померлих через оборонні мури в місто. Епідемія швидко охопила Кафу, й генуезці були вимушені покинути фортецю. Рятуючись на судах, вони попрямували до Константинополя, Генуї та Візантії. Скрізь, де вони зупинялися, виникали вогнища страшної хвороби. Чума, прокотившись від Італії до Британії, спустошила цілі міста. Та епідемія забрала життя четвертої частини тодішнього населення Європи - близько 24 млн. людей. У середні віки Кафа була основним торговим портом Північного Причорномор'я, через який пролягали торгові шляхи на Захід і Схід. Тут були зосереджені контори найбільших світових фірм. Одночасно вона була сумно відома й як головний центр работоргівлі в Криму. Місто процвітало. У ньому налічувалося мешканців приблизно стільки, скільки налічується в сьогоднішній Феодосії - 70-100 тис. людей. З них генуезці складали незначну частину - близько тисячі чоловік. Це було багатонаціональне місто, що відрізнялося релігійною строкатістю та великою кількістю культових споруд.

У першій половині XV століття в місті налічувалося вже 14 католицьких храмів і 2 монастиря, більше 40 вірменських церков (сім із них збереглися до наших днів), кілька православних церков, були також синагоги, мусульманські мечеті. Після падіння Константинополя (1453 р.) і загибелі Візантії місто, відрізане від Середземномор'я, стало втрачати своє торгове значення. В 1475 році Кафа пала під ударами турок-османів, які потім захопили й решту генуезьких володінь. Римо-Католицьку Церкву спіткали великі труднощі, як у Феодосії, так і в Криму в цілому. Всі храми було замкнено, залишилася тільки одна легальна парафія, діяльність котрої контролювалась. Італійці, що залишилися в живих, розселилися по півострову. Місто було перейменовано на Кеффе й стало адміністративним центром кримської провінції Османської імперії. Підкреслюючи важливе значення Кафи, турки нерідко називали її Крим-Стамбулом і Кучук-Стамбулом, тобто Кримським і Малим Стамбулом. У Кеффе знаходилася резиденція намісника султана в Криму, розташовувався великий військовий гарнізон. Турки, що зруйнували при захопленні Кафи багато будов, багато в чому перебудували місто на свій лад, прикрасили його мечетями, мінаретами, будівлями східних лазень тощо.

Місто як і раніше було головним невільничим ринком в Криму; тут нерідко тужили в очікуванні продажу заморським купцям по 20-30 тисяч нещасних, серед яких було чимало жінок і дітей. Придбаний живий товар заморські работоргівці вантажили на галери та відвозили до Стамбулу й у країни Середземномор'я. Проте турки не завжди відчували себе повновладними господарями на півострові; біля кріпосних стін Кеффе часто з'являлися "чайки" запорізьких козаків. Так, у 1616 році запорожці на чолі з гетьманом Петром Конашевичем-Сагайдачним оволоділи Синопом і Трапезундом, а потім повернули до Кеффе, раптовим ударом знищили турецький флот, що стояв у бухті, й, узявши приступом Кеффе, звільнили кілька тисяч невільників з них і своїх співвітчизників, що були призначені для продажу в рабство. У 1771 році під час російсько-турецької війни, місто було здобуто російськими військами. Під час цих боїв воно сильно постраждало. Крим загарбала Російська Імперія. За панування Катерини ІІ - цариці, було вигнано Турків та Татар і почало розповсюджуватись Православ'я.

Католицька Церква знову опинилась у важкій ситуації, бо не посідала в своїй діяльності цілковитого суверенітету. Через кілька років, після приєднання Криму до Росії, місту була повернуто його первинну назву - Феодосія. Проте колись квітуче місто, один з найважливіших раніше торгових центрів на Чорному морі, багато років знаходилося в запустінні. Лише наприкінці XIX століття, після того, як у 1892 році було прокладено залізничну гілку Джанкой - Феодосія, а через три роки завершено будівництво порту, Феодосія стала перетворюватися на великий торговий порт, через який експортувалася у великій кількості українська та кримська пшениця. Розвиваючись економічно, місто поступово при цьому втрачало свій первісний вигляд, що складався століттями. Наприкінці XIX - початку XX століть, у зв'язку з будівництвом залізниці та морського порту, а також інших великих споруд, було завдано невиправних збитків історичним спорудам, особливо середньовічній фортеці, споруди якої розбиралися і використовувалися як будівельний матеріал. В ті роки повністю зник морський фасад міста, було розібрано фортечні мури, частково зруйновано турецький бастіон біля башти Костянтина. Наймогутнішу в минулому фортецю в Європі фактично було знищено без жодних баталій. Зникло й багато культових споруд - пам'ятники середньовічної архітектури. Багато інших стародавніх храмів, які залишились, у свою чергу, були знищені радянською владою, як і одну з найдавніших церков міста - храм Св. Михайла.

Після більшовицької Революції 1917 року, релігію взагалі було заборонено. Багато що з архітектурного та історичного надбання було загублене й пізніше, в роки другої світової війни. Через місто чотири рази перекочувався вогняний вал фронту. Після війни в Феодосії став розвиватися військово-промисловий комплекс, будівництво якого почалося ще в передвоєнні роки, й місто було закрито для іноземних туристів. Крим і в тому числі Феодосію заселяли комуністичними ідеалістами та активістами, а також переселенцями з різних куточків СРСР. Були серед них і католики.

Історичний опис парафії

Після розпаду комуністичної імперії, Крим почав духовно відроджуватися. Почали приїздити перші священики, а саме: в Ялту -домініканці, в Семфірополь та в Севастополь -мар'яни, в Євпаторію -облати. І власне кс. Казимир, працюючий в Керчі, був першим, хто почав приїздити з душпастирськими візитами у Феодосію до громади католиків.

Феодосійська парафія була зареєстрована у 1996 році і залишалася філією Керчі до 2001 року. Наприкінці 90-х років ХХ ст. від феодосійської парафії пішло до Семінарії двоє молодих парафіан. 11 жовтня 2001 року, на прохання Єпископа дієцезії, Рада Кустодії св. Архангела Михаїла на чолі з Кустошом бр. Геркуляном Мальчуком вирішила прийняти феодосійську парафію під душпастирську опіку Кустодії, з наміром в майбутньому побудувати там парафіальний храм та дім для братів.

Каплиця для віруючих знаходиться в приватному домі. Першими, хто прийняли феодосійську парафію були бр. Ян Капістран Весельський та бр. Антоній Собковський, де в присутності Генерального Вікарія Криму кс. Леоніда Ткачука та кс. Казимира з Керчі, на руки бр. Геркуляна Мальчука, Кустоша Кустодії було переказано феодосійську парафію.

З цього часу, після багатьох століть, Брати Менші завдяки Божому Провидінню повернулися до Криму, беручи під свою душпастирську опіку феодосійську парафію, де сіятимуть Слово Боже згідно з заповітом св. Франциска з Асізі: "Ідіть по цілому світі та проповідуйте Євангелію...".

 

СЛУЖИЛИ В ПАРАФІЇ

Ім'я та Призвіще
Обов'язки
Роки служіння
 1. бр. Йоан Капістран Весельський , ofm
 - настоятель дому і парафії
2001-2005
 2. бр. Антоній Собковський , ofm  - вікарій дому і парафії
2001
 2. бр. Марцелін Кушнір, ofm  - вікарій дому, сакристиянин
2001-2007
 3. бр. Річард Стопа, ofm
 - вікарій дому, сакристиянин
2007-2010
     

                                                   

Орден Братів Менши х в Україні - Францисканці